Думки про Науку і Буття: дві акваріумні рибки

 

Якось дискутували в акваріумі дві рибки. Одна говорила про те, що неможливо риб'ячим розумом зрозуміти Буття. Бо розум у риб обмежений, а пам'ять скоротечна. Ні, якісь відкриття риб'яча наука має, але осягнути Всесвіт не може. В той же час, продовжувала розмірковувати перша, вона вважає, що за кожною дією стоїть якась дія. Початок же першої дії – першодія. Вона назвала її Господарем.

“ Я думаю, - сказала вона дуже зворушливо,- що той Господар не холодна енергія, а особистість. Коли дуже забажати і віддалитися від акваріумного шуму, можна навіть відчути слова Господаря. Так, на думку першої рибки, Господар з царством риб розмовляє. Не на своїй вищий, а на зрозумілій рибам мові - стукає, наче кличе на обід. Веде долонею, наче заспокоює. Іноді запускає руку в воду – грається. “А робить він це - бо любить риб!” – сказала перша рибка і підсумувала: "І ми, можемо через любов до Господаря осягнути Його задум щодо нас". "Дурна твоя думка", - каже друга рибка. І підкреслила, що треба свої висновки лише на риб'ячий науці робити. Наука вже хвилину тому довела як світло через скло доходить до акваріуму, з яких частин складається т.з. рука Господаря, коли саме з'являється звук зі скла. Все це - випадковість. Не треба множити сутності, легше повірити, що акваріум існує й завжди існував сам по собі, ніж те, що за цим стоїть якийсь Господар. Риб'яча логіка каже про це! А вона всепронизуюча. Її висновки можна до всього світу, яким би він не був, застосовувати! І ще довгі секунди друга рибка сипала доводами та гіпотезами. А перша рибка мовчала. Вона не вважала, що доцільно робити висновки про те, що поза рибячою уявою. Але пройшло небагато часу і рибки забули геть все про цю розмову. Такі у риб біологічні закони! Друга рибка побачила мотиль на дні, підпливла до нього і перед тим як з’їсти, почала роздивлятися його з усіх боків. В її голові народжувалися нові думки, нові теорії. А перша рибка поплила вгору. Вона, як і Друга рибка вже не пам’ятала про свої розмірковування щодо Господаря. Але щось загадкове її туди прямувало. Вона відчувала, що незабаром Хтось прийде і вимкне світло. А перед цим, бажаючи доброго сну, Хтось повільно і ласкаво проведе рукою по склу. Від цього ставало риб’ячій душі якось гарно і затишно…